Росія намагається приховати кризу Нескладно припустити, що питанням, яким є становище Росії та готовність Кремля переглянути свої максималістські вимоги, займаються нині всі провідні розвідки світу. Й попри офіційні заяви російського керівництва про стійкість економіки, відкриті дані мінфіну та центробанку РФ й Міжнародного валютного фонду свідчать про накопичення у країни-агресора структурних проблем.
То що ж насправді відбувається “за поребриком”? Значна частина федерального бюджету спрямовується на військові потреби та фінансування оборонно-промислового комплексу. Водночас високі процентні ставки, дефіцит робочої сили, інфляційний тиск і скорочення резервів Фонду національного добробуту ускладнюютькартину.
Додатковим фактором залишаються міжнародні санкції: обмеження на постачання технологій, фінансові операції та експорт енергоресурсів не призвели до миттєвого економічного колапсу Росії, однак збільшують вартість ведення війни.
Та економічний тиск сам по собі навряд чи стане достатньою підставою для поступок Москви. Російське керівництво традиційно оцінює переговорний процес насамперед через військово-політичну ситуацію.
Тут все також вкрай непросто: Україна вдало стримує російські наступальні дії, завдаючи ударів по військовій логістиці, складах боєприпасів, аеродромах та інших військових об’єктах окупантів. Водночас Росія не припиняє масованих атак із застосуванням ракет і безпілотників проти українських міст та об’єктів критичної інфраструктури.
За цих умов дипломатичні ініціативи матимуть перспективу лише тоді, коли РФ дійде висновку, що подальше продовження війни стає дорожчим і менш ефективним, ніж переговори, підкреслюють фахівці.
На це можуть вплинути кілька чинників: збереження міжнародної військової та фінансової підтримки України, посилення санкційного тиску, успішні дії українських Сил оборони та подальше виснаження ресурсної бази Росії.
При цьому для України, за словами експертів,принципово важливо не допустити ситуації, за якої переговори сприйматимуться Кремлем як наслідок військового чи політичного тиску. Тиск чи торг? Однак після раптового періоду “закоханості в Україну” президент США Дональд Трамп останнім часом знов почав висловлюватися сумнівно, зауважив у соцмережі політолог Володимир Фесенко. “Під час відкритого засідання свого кабінету Дональд Трамп, коментуючи можливість надання дозволу Україні на виробництво ракет-перехоплювачів до систем Patriot, заявив, що США “мають бути дуже обережними” у цьому питанні. Президент США повторив, що ще не ухвалив остаточного рішення щодо того, чи надавати Україні ліцензії на виробництво ракет до Patriot. На тлі ударів по Києву і загибелі жителів столиці України це виглядало дуже цинічно”, – написав він у соцмережі. Ще більш цинічною, за словами Фесенка, була заява Трампа з приводу угоди про рідкісноземельні ресурси, котра, за його словами, забезпечує Сполученим Штатам доступ до українських надр і може виявитися вигіднішою за обсяг наданої американської допомоги. “Тут Трамп знов згадав про допомогу нібито на 300 млрд доларів. Пряма мова Трампа: “Ми уклали угоду … У нас є підписаний контракт. Що стосується рідкісноземельних ресурсів, ми можемо увійти туди будь-коли. Ми можемо взяти практично все, що захочемо”. Відразу зазначу, що він не може прийти і взяти все, що захоче. Угода цього не передбачає. Це чергові фантазії Трампа, з приводу яких не варто хвилюватися. Але ця заява знов нам підтверджує, що Трамп для нас не справжній партнер, а хижак, з яким ми мусимо мати справу для протидії іншому, більш небезпечному для нас хижаку – Путіну”,- нагадує експерт. То чому ж Трамп знов так різко змінив своє ставлення до України? Ми про це не знаємо достеменно.
Однак думати про це треба, аби мінімізувати наслідки проблеми і нейтралізувати її появу на майбутнє, вважає Фесенко.
Найбільш проста і банальна версія, зауважує політолог, полягає у тому, що настрої Трампа періодично змінюються. Це так звані “гойдалки Трампа”, що проявляються не лише по відношенню до України, а й до інших країн, і до багатьох інших тем.
За спостереженням Фесенка, по відношенню до України тут навіть є певна циклічність. Фаза певного чіткого і сильного ставлення до нашої країни (позитивного, або дуже критичного) може у Трампа тривати від декількох тижнів до місяця. Потім відбувається охолодження цієї емоції, або поступова її зміна: це було вже декілька разів.
Друга версія, припустив експерт, полягає у тому, що це – переговорна тактика одночасного тиску і на Україну і на Росію. Темою надання Україні ліцензії на виробництво ракет-перехоплювачів для систем ППО Patriot Трамп може тиснути то на Росію, то на Україну, підштовхуючи обидві країни до певного компромісу задля завершення війни. “Але на даний момент якогось нового мирного плану з боку США поки що не має. І ліцензія на Петріоти не є дуже сильним важелем тиску ні на Росію, ні на Україну. Так що ця версія, на мій погляд, не виглядає найбільш вірогідною”,- додає він. Третя версія говорить про те, що нібито щось могло трапитись у Вашингтоні вже після зустрічі Трампа із Зеленським. Або сам Президент України щось необережно сказав і це стало відомим Трампу, або було щось, що не сподобалось Трампу. Але за таких обставин ми могли б побачити і більш критичну, навіть негативну реакцію Трампа по відношенню до Зеленського, або України. Тому це теж не найбільш вірогідна версія, вважає політолог.
Більш вірогідно, на думку Фесенка те, що навколо Трампа постійно відбувається політична боротьба з різних питань. “Спочатку Трампа переконали, що нам треба надати ліцензію на Петріоти, а потім інші люди почали його переконувати в прямо протилежному. І тут є простір до фантазії. Можна пошукати і “руський слід” (тобто не оголошену розмову з Путіним або з кимось з його оточення – ред.), а можливо це черговий прояв типової позиції трампістів: навіщо Україні надавати “подарунок”, хай вони чимось заплатять за цю ліцензію. Цілком ймовірно, щось відбувається і навколо ресурсної угоди, про яку почав згадувати Трамп. Або є незадоволені тим, як просуваються справи з її реалізацією, або Трамп і частина його оточення вирішили, що за ракети для «Петріотів» з нас треба вибити ще більше поступок по ресурсній угоді”, – каже він. Що ж Україні робити в нинішній ситуації? Фесенко радить знову активізувати роботу з громадською думкою у США, акцентуючи увагу на жахливі наслідки російських ударів по Києву та інших містах і регіонах України (згадаємо з цього приводу візит MAGA-блогерки Лори Лумер до України). Враховуючи наближення проміжних виборів до конгресу США, це, на його думку, може спрацювати. “Головне пам’ятати, позиція Трампа завжди може раптово змінитися. І з цього приводу не варто панікувати. З Трампом постійно треба бути напоготові, не можна розслаблятися, робота з Трампом та його адміністрацією не може припинятися жодного дня”, – підкреслює експерт. Таким чином, навіть якщо США найближчим часом активізують дипломатичні зусилля, шанси на швидкий прорив залишаються обмеженими: економічні труднощі Росії створюють додатковий тиск на Кремль, однак самі по собі не гарантують його готовності до компромісів.
Вирішальними залишатимуться ситуація на фронті, рівень міжнародної підтримки України та здатність демократичних держав зберігати єдність у політиці стримування російської агресії. Лише поєднання військового, економічного та дипломатичного чинників може створити умови, за яких Москва буде змушена перейти від політики ультиматумів до предметних переговорів.
Ірина Носальська
Трамп знову на гойдалках: що стоїть за історією з Patriot
